Консультація для вихователів на тему:
«Формування духовних цінностей у дітей дошкільного віку»
Виховувати в дітей почуття любові, справедливості, правди, співчуття, милосердя та інші християнські чесноти сьогодні як ніколи актуально. Здавалося б, до цього прагнуть педагоги, батьки. Але ж результат далеко не завжди буває задовільним. Чому? Насамперед зазирнімо у себе, як радить видатний італійський педагог Марія Монтессорі, пригадаймо її слова: «Якщо ми хочемо нашим дітям дати «моральне виховання, то насамперед варто було б запитати в самих себе: чи й справді ми їх любимо і чи щирі в своєму прагненні прищеплювати їм «моральність»? Гадаємо, М. Монтессорі усвідомлювала глибокий зміст понять: любов, послух, чемність, взаємодопомога, вдячність, пошана тощо і відчувала велику відповідальність за формування цих якостей у дітей. «Ми, — казала вона, — є для них «стимулами...» Чисті душі дітей мають брати свою духовну поживу від нас; їхні серця повинні спинатися на кас, у любові до нас вони мають піднестися до внутрішньої творчості», Відтак, проблему морального виховання дітей М. Монтессорі трактує як проблему духовної сфери людини: розуміння та розрізнення нею добра і зла, вдосконалення чутливості, совісті, виховання моральних почуттів тощо. Зазначимо: дух —то цінність, що має такі прояви як совість, любов, жертовність. Відрізняти добро від зла — одна з функцій совісті, осуд чи виправдання власних вчинків — ще одне її призначення. Думки М. Монтессорі про те, що насамперед треба плекати духовні сили малюків, діставали підтвердження та розвиток у дослідженнях багатьох учених, зокрема й українських. Скажімо, над цими проблемами працювали: Я. Коменський, К. Ушинський, М. Рубінштейн, Е. Еріксон, С, Русова, В. Зеньківський та ін. Дослідження сучасних психологів і педагогів з Інституту проблем розвитку людини (м.Київ) ще раз підтверджують пріоритетність становлення духовного самовизначення особистості; це стосується також дітей з відхиленнями та вадами у розвитку,
Оскільки любов, доброчинність, милосердя — то сфера прояву людського духу, слід прагнути до того, щоб діти могли проявляти ці чесноти повсякденно. Справа вихователя — знаходити адекватні засоби впливу на вихованців, які сприяли б пробудженню у них вищих духовних почуттів.
Донести до дітей значення моральних та духовних категорій правди, справедливості, совісті, допоможуть малі фольклорні форми, що стосуються зазначених цінностей, зокрема загадки; «Хто завжди правду каже?» (Дзеркало), прислів'я та приказки: «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже», «Одна правда пересилює сотню неправд», «Два брехуни одної правди не скажуть», «Не все те правда, що байка каже», «Не одяг красить людину, а добрі діла», «Не живи сам для себе, бо не вродився сам від себе», «Як не шкодила Кривда Правді, що не робила, а бачить — нічого не вдіє» тощо.
В українській мові слово істина здебільшого виступає синонімом до слова правда. Пріоритет істини для дитини має стати частиною світогляду. Праведна людина дбає не лише про себе, вона дотримує свого слова, співчуває чужій біді і прагне допомогти.
Діти мають усвідомлювати, що в житті, окрім радощів, є й горе, хвороби, самотність. Український учений, письменник і видатний педагог Василь Сухомлинський наголошував на тому, що не варто відгороджувати дітей від людських проблем і страждань. Він залишив нам у спадок безцінні етичні мініатюри, які й сьогодні слугують засобом пробудження у малят почуття милосердя до хворих, немічних, бідних.
Автор «Школи радості» В. Сухомлинський на практиці довів необхідність з наймолодшого віку вчити дитину жаліти інших, співчувати їм, допомагати дорослим та одноліткам, причому робити це щиро, від душі.
Ще одна проблема, якій приділяв увагу видатний педагог: виховання у маленьких громадян почуття обов'язку перед рідними, однолітками. самими собою, перед Батьківщиною, перед правдою.
Наприклад: Перш ніж прочитати вихованцям твір Василя Сухомлиського «А серце тобі нічого не наказало?» вихователем варто відвідати хоча б декого із своїх вихованців удома, поспостерігати за їхньою поведінкою, поговорити про це з батьками та рідними своїх підопічних, порадити їм бути уважнішими й тактовнішими до членів своєї родини. Такі відвідини дадуть досить різноманітний матеріал для роботи з дітьми у групі. Можна індивідуально поговорити з деякими хлопчиками та дівчинками. Можна провести бесіду з усією групою про тактовне ставлення до батьків, Інших членів родини. Скажімо, мама чи тато прийшли з роботи засмучені, тож варто розпитати їх про те, що з ними трапилося. Коли ж вони не схильні підтримувати таку розмову, слід виявити делікатність І тактовність; поводитися тихесенько, створити в оселі спокійну атмосферу, не вмикати голосно телевізор чи радіо, не заводити гомінких ігор.
Такі твори спонукують дітей замислитися над тим, що треба усвідомлювати моральну відповідальність перед близькими і сторонніми людьми, вміти оцінювати свої вчинки з погляду загальнолюдських норм моралі, співжиття.
Також, повчальною є і прикра історія, яка трапилася з Півником з мініатюри В. Сухомлинського, особливо для дітей з егоїстичними нахилами, для тих, хто не вміє поважати гідність інших.
Після ознайомлення з оповіданням варто поговорити з дітьми, чи не доводилося бачити людей, які поводилися так, як цей зарозумілий півень.
Дуже важливою моральною категорією у роботі з дошкільнятами є такі поняття, як справедливість та несправедливість. Ці категорії виступають для них мірилом добра, Справедливість для дошкільнят означає таку поведінку, за якої вони мають ставитися до Інших так само, як і до себе. Виховуючи в дітей гуманне ставлення до людей, які нас оточують, ми вчимо їх визнавати себе «не вищими і не нижчими за Інших людей», а отже, виховуємо в них почуття правди й справедливості, навчаємо хлопчиків та дівчаток перейматися душевним станом інших людей, ставити себе на місце скривджених і почувати те, що й вони, отже, бути справедливими. Але, щоб це стало реальністю, дитина має не тільки бути здатною усвідомлювати свою правоту, а й нестерпно почуватися у разі негідного вчинків тобто необхідно розвивати у вихованців здатність до самооцінки І прагнення до істинної, а не до позірної досконалості.
Консультація на тему: «Інноваційні технології в ДНЗ. Сучасні освітні технології»
На сьогоднішній день колективи педагогів, трудящих в дошкільних освітніх установах,спрямовують усі свої зусилля на впровадження в роботу різних інноваційних технологій. З чим це пов'язано:
Будь-яка інновація являє собою не що інше, як створення і подальше впровадження принципово нового компонента, внаслідок чого відбуваються якісні зміни середовища. Технологія, в свою чергу, є сукупністю різних прийомів, які застосовуються в тій чи іншій справі, ремеслі або мистецтві. Таким чином, інноваційні технології в ДНЗ спрямовані на створення сучасних компонентів і прийомів, основною метою яких є модернізація освітнього процесу. Для цього педагогічні колективи в дитячих садах розробляють відрізняються від інших дошкільних установ новітні моделі з виховання та інтелектуальному розвитку малюків. У своїй професійній діяльності вихователі використовують методичний інструментарій, способи і прийоми навчання, які повністю відповідають прийнятій моделі. Сучасні освітні технології в ДНЗ застосовуються все частіше, а результат їх впровадження буде проявлятися ще не одне десятиліття.
На сьогоднішній день освітніх технологій, застосовуваних у дитячих садках нашої величезної батьківщини, налічується більше сотні. Серед них пильну увагу слід приділити:
· здоров'язберігаючі технології;
· технології , які належать до проектної діяльності;
· технологій, що використовуються в проектній діяльності;
· інформаційно-комунікаційні технології;
· технології, які орієнтовані на кожну окрему особистість (особистісно-орієнтовані)
· так званим ігровим технологіям.
Фахівці стверджують, що інноваційні технології в ДНЗ впроваджувати не тільки можна, а й треба. Проте слід враховувати, що до педагогічних технологій, застосовуваним в освітньому процесі дітей дошкільного віку, пред'являється кілька суворих вимог. До них відносяться:
1. Концептуальність, що припускає, що виховний процес повинен ґрунтуватися на певній наукової концепції.
2. Системність - вимога, що передбачає, що технологіям необхідно володіти всіма ознаками, характерними для системи. Тобто вони повинні бути цілісними, логічними, а складові їх елементи - взаємопов'язаними.
3. Керованість - вимога, під яким мається на увазі, що педагогічному колективу повинна бути забезпечена можливість ставити перед собою певні цілі, планувати процес навчання, по ходу роботи коригувати ті чи інші моменти.
4. Відтворюваність - вимога, відповідно до якого технологія повинна бути однаково ефективна незалежно від особистості педагога, що застосовує її на практиці.
Сучасні освітні технології в ДНЗ в обов'язковому порядку повинні відповідати всім перерахованим вище пунктам.
Основна мета педагогів, які застосовують в процесі навчання малюків здоров'язберігаючих технологій, полягає у формуванні у дитини необхідних навичок з підтримки свого здоров'я, а також знань, що стосуються ведення здорового способу життя. Рішення про впровадження технології залежить від декількох факторів, найбільш важливі з яких є наступні:
o профіль дошкільного установи;
o час, протягом якого діти перебувають у дитячому саду;
o програма, якою керуються педагоги у своїй діяльності;
o правила і норми, що діють в дошкільному учрежденіі;
o професіоналізм педагогів;
o показники загального стану здоров'я дітей, які відвідують дитячий садок.
У дитячих садках проектна діяльність здійснюється педагогами спільно з їх вихованцями. Використання інноваційних технологій в ДОУ в цілому, і робота над різними проектами, зокрема, призводять до того, що дитина отримує знання, які міцно закріплюються в його підсвідомості.
Навчальні проекти можна класифікувати наступним чином:
1. «Ігрові» - заняття, які проводяться в групі у формі гри, танців, захоплюючих розваг.
2. «Екскурсійні» - проекти, метою яких є всебічне і багатогранне вивчення навколишнього світу і соціуму.
3. «Оповідні», за допомогою яких дітлахи навчаються пояснювати свої почуття і емоції за допомогою мови, вокалу, листи і т. Д.
4. «Конструктивні», спрямовані на те, щоб навчити дитину створювати власною працею корисні предмети: побудувати шпаківню, посадити квітку та ін.
Впровадження інноваційних технологій в ДОУ передбачає, крім усього іншого, використання педагогами так званої дослідницької діяльності. Що це означає? Насамперед, мова йде про те, що зусилля вихователів спрямовані в першу чергу на те, щоб сформувати у дітей дослідний тип мислення. Для цього в процесі навчання дошкільнят педагоги вдаються до таких поширених методів, як: постановка проблеми, її всебічної аналіз, моделювання, спостереження, експериментування, фіксація результатів, пошук рішень і вибір кращого з них.
Інноваційні педагогічні технології в ДОУ допомагають «наставникам» знайти підхід до кожного окремого дитині, враховувати його особливості, риси характеру і склад розуму, і перетворювати заняття в захоплюючу і незвичайне «пригода». Завдяки цьому батькам більше не доводиться умовляти своїх улюблених чад йти в дитячий сад. Малюки із задоволенням відвідують дошкільний заклад і з кожним днем збагачують свій поки що невеликий багаж знань.
Безглуздо заперечувати той факт, що сучасний світ значно відрізняється від часів молодості наших бабусь і дідусів, і навіть батьків. Сьогодні вже досить складно уявити собі, що ще в зовсім недалекому минулому не заходило й мови про те, щоб використовувати будь-які інноваційні технології в ДНЗ. Нині такими передовими технологіями, як комп'ютер, планшет або інтерактивна дошка не здивувати жодного дошколенка. Інформаційна ера диктує свої правила гри, ігнорувати які неможливо. Переваги використання інформаційних технологій у виховному процесі очевидні. Наприклад, завдяки захоплюючим програмами, розробленими з метою навчити дитину читання, математики, максимально розвинути його пам'ять і логічне мислення, дошкільника вдається зацікавити і прищепити йому любов до знань. Анімаційні комп'ютерні картинки змушують малюка буквально примкнути до монітора і уважно спостерігати за подіями. Діти легко запам'ятовують нову інформацію, а потім обговорюють її в групі.
Використання особистісно-орієнтованих, а також ігрових технологій сприяють розвитку індивідуальності дошкільника. Це є свого роду фундаментом всього освітнього процесу. Основний акцент робиться на особистості дитини та її специфічних особливостях. Залежно від здібностей дитини, педагог підбирає навчальні ігри, які допоможуть максимально розкрити і розвинути талант малюка. Тут немає місця авторитаризму, нав'язування думки і знеособленому підходу до вихованця. У групі, як правило, панує атмосфера любові, взаємоповаги і співпраці.
Консультація на тему:
«Гурткова робота з батьками для ознайомлення
з української народною творчістю»
Виховати свідомого громадянина і патріота означає
сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру:
- патріотичну спрямованість , громадянську відповідальність і мужність, готовність працювати для розвитку Батьківщини , захищати її, підносити її міжнародний авторитет;
- досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу і функціонування в усіх сферах суспільного життя і побуту;
- повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього, як його представника, спадкоємця та наступника;
- дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;
- фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;
- шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв нашого народу.
Своє ставлення до природи люди відображали у віруваннях, традиціях, казках, побуті, іграшках, символах. Іграшки кожного народу мають свої педагогічні, художні і технічні традиції. Оригінальність і неповторність народної іграшки визначається також її національною своєрідністю вираження культури і побуту народу, що символізує її звичаєво-традиційні ознаки. Українська народна іграшка несе малятам доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Гра з народною іграшкою є також важливим засобом національного виховання. Іграшка – один з найважливіших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить серце. Вона забавляє, і допомагає задовольнити природну потребу дитини пізнати світ, творчо і самостійно його осмислювати.
Із глибини віків пийшли до нас традиції ляльки-мотанки, шитої ляльки, яку виготовляли з різних клаптиків тканини. Упродовж століть змінювалися народні ляльки, але в них зберігалися традиційні принципи пластичного, декоративного і символічного мислення народу, його світосприймання, душа і психологія, його уявлення про життя. Лялька – символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки, із зав’язаним в ній хлібом, на зразок вузької ляльки). Обличчя ляльки долгий час не зображувалось, щоб не наврочити дитині. Саме іграшка формує у дітей і підлітків зацікавленість до різних професій, історії рідного краю, його народної творчості, поваги до праці, розвиває творчу уяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак.
Щоб діти стали творцями своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом життя і мислення. В будь-якому віці прикладом для дітей є їхні батьки. Родина - природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжуються і поглиблюються любов до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури.
Тому залучення батьків до співпраці, яка здійснюється під час занять гуртка, спрямована на те, щоб батьки. А згодом і їх діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволоділи вміннями та навичками трудової діяльності, фізичного вдосконалення.
Ознайомлюючи батьків з історично-культурними цінностями, побутом, народною іграшкою України, ставимо наступні завдання:
- виховувати любов до рідного краю;
- познайомити дітей з обладнанням та виготовленням народних іграшок;
- навчити розуміти і поважати традиції та історію рідного народу;
- виховувати повагу до батьків та людей взагалі;
- формувати бажання знати рідну мову
Робота в гуртку позитивно позначається на взаєминах між батьками і дітьми, вони вчаться допомагати один одному, дарувати подарунки, зроблені своїми руками. Це приносить їм радість, це корисне і захоплююче заняття для всієї родини.